Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня (061) 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net

Вхід для користувачів

Швидкі посилання



 

Санітарно-епідеміологічна служба на території Запорізької області

"Майбутнє належить медицині профілактичній. Ця наука, йдучи рука об руку з державою, принесе безсумнівну користь." М.І. Пирогов



ЧАСОПИС САНIТАРНО-ЕПIДЕМIОЛОГIЧНОЇ СЛУЖБИ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ



Початок санітарної діяльності в Олександрівському повіті у дореволюційний період

<><><>r
23.05.1868 - постанова Олександрівського земського збору про відкриття земських лікарських закладів і запрошення до повіту 8 лікарів, 16 фельдшерів, закріплення за ними санітарних ділянок.
1879 р. - видання першої обов'язкової постанови "Про міри попередження повальних і заразливих хвороб в Олександрівському повіті".
1882 р. - введення посади санітарного лікаря земства, на яку призначено Івана Кандорського.
1890 р. - дільничними лікарями Тучей В.В. і Циганковим складене перше "Санітарне дослідження народних шкіл".
1896 р. - створення першої санітарної організації Катеринославської губернії, до складу якої входив Олександрівський повіт. На утримання санітарної служби відпускалися незначні кошти, а на роз'їзди взагалі не відпускалися.
1897 р. - відкриття у м. Мелітополі санітарної станції з примітивною лабораторією (у 1911 р. у штаті цієї СЕС значилося 3 медпрацівника).
1903 р. - видання перших правил для санітарно-виконавчих комісій "Про заходи для попередження і боротьби з холерою".
1905 р. - Катеринославська губернська санітарна організація ліквідована "за революційність" (вимоги поліпшення умов праці).
1907 р. - у зв'язку з епідемією холери санітарна служба губернії знову організована й очолив її видатний суспільний діяч і санітарний лікар Смидович А.А., його помічником був Степанов Н.Д., а повітовими санітарними лікарями в різні часи були Д.І. Ульянов, О.М. Марзєєв, С.Ф. Казанський, А.І. Пижев, Л.Д. Ульянов, С.А. Томилін, Л.Н. Розов, I.Н. Савон. Всі вони в радянський період стали активними організаторами і керівниками санітарної справи, а деякі очолили кафедру гігієни.
1908 р.

- за даними С.А. Томиліна в Олександрівському повіті зареєстровано 72 випадка холери, померло 48 чоловік. Згідно з звітом за 1908 р. випадків захворювань у повіті:

- натуральна віспа - 925
- дифтерія - 3486
- висипний тиф - 1647
- черевний тиф - 1998
- поворотний тиф - 525
- скарлатина - 1060
- холера - 72.
1910 р.

- зареєстрована в повіті епідемія холери - 1915 випадків, померло 794 хворих.

У Катеринославській губернії в дореволюційний період реєструвалися щорічно 150000 випадків захворювання на малярію. Докладно про санітарно-епідемічний стан в губернії та Олександрівському повіті до революції у перші післяреволюційні роки можна прочитати в спогадах С.В. Певзнера, Ю.О. Бірковського, С.А.Дрєйзіна та інших ветеранів санепідслужби.

1914-1917-1919 р. - складна військово-політична ситуація, що обумовлена боротьбою за владу між Тимчасовим урядом Росії та Українською Центральною Радою
березень1917р. - створена Крайова лікарська санітарна Рада (перший орган управління медико-санітарною справою автономної України) при Генеральному Секретаріаті Української Центральної Ради. Голова - Матюшенко Борис Павлович (у еміграції професор кафедри гігієни інституту у Празі).
січень 1918р. - Департамент охорони здоров'я - директор Матюшенко Борис Павлович, згодом -Лукасевич Євмен (терапевт та епідеміолог).
травень 1918 р. - Міністерство Народного Здоров'я і Опікування (що діяло за принципом заснованих ще у ХV столітті медико - опікувальних закладів). Міністр -Всеволод Любинський. Директор санітарного департаменту (функції - санітарна опіка) - О.В.Корчак-Чепурківський (згодом-завідувач кафедрою гігієни у Києві, з 07.03.21 -. член Всеукраїнської академії наук за спеціальністю "соціальна медицина").
21.01.1919р. - Народний Комісаріат охорони здоров'я України (централізований орган управління медико-санітарною справою) Народний комісар Матюшенко Борис Павлович, згодом - О.В.Корчак-Чепурківський.

Санітарна служба післяреволюційного періоду

26.07.1920 р. - Раднарком УРСР затвердив положення про Народний Комісаріат ОЗ УРСР як центральний орган, що керує всією медико-санітарною справою республіки. У складі НКЗ України було 13 відділів, у т.ч. санітарно-епідеміологічний. У губздороввідділах створюються санітарно-епідеміологічні підвідділи.
5-10.04. 1922р

- відбувся 3-ій всеукраїнський з'їзд бактеріологів і епідеміологів, на якому було обговорено питання "Про санітарну організацію на Україні".

- організація перших курсів санітарних лікарів на Україні.

1923р. - Раднарком УРСР видав постанову від 01.06.23р. "Про санітарні органи республіки". Даною постановою покладено початок створення санітарно-епідеміологічної служби України.

Всеукраїнський з'їзд здороввідділів.

- організовані санітарно-технічні ради.

- працює окружна санітарна організація в м. Бердянську під керівництвом В.М. Жаботинського.

- організація малярійної станції в м. Запоріжжі на чолі з лікарем Бухіной Б.С. З 1928 р., у період будівництва ДніпроГЕСу станцію очолювали Шуренкова і Бєлий Я.М.

1924р.

- замість повітів в Катеринославській губернії утворені округи. Запорізький округ складався з 12 районів. У окрздороввідділі був один санітарний лікар, 2 районних санітарних лікаря, 3 дезінфектора, завідувач лабораторією, 1 лаборант, 4 санітарки; у районах - епідгрупа і 1 віспощеплювач.

- у Бердянському окрузі окружним лікарем працював С. В. Певзнер.

1925р.

Зосередження функцій державного санітарного нагляду і протиепідемічної діяльності в комплексній установі - санітарно-епідеміологічній станції.

- у системі Народного Комісаріату ОЗ почала організовуватися спеціалізована санітарна служба: житлово-санітарна, санітарно-харчова, промислово-санітарна.

- видання НКОЗ перших обов'язкових норм по властивості і складу стічних вод при скиданні у водоймища.

26-29.11. 1927 р. - у Харкові проходила 6 сесія Всеукраїнської санітарної ради, в постанові якої значилось: "вважаємо за необхідне домагатися на місцях організації "райсанепідстанцій", які повинні зосередити у своїх руках керівництво всією профілактичною роботою в районі".
грудень 1927р. - будівництво ДніпроГЕСу
1928р. - організація медико-санітарного відділу при будівництві Дніпробуду, попередника санепідстанції Ленінського району м. Запоріжжя.
1930р.

- працює райсанепідстанція у Гуляй-Полі.

- на правому березі р. Дніпро обладнаний сан. пропускник з дезкамерою Крупіна, а на 7-му селищі - друга камера і лазня. Створено три деззагони (транспортом для госпіталізації інфекційних хворих були два коня, фургон, лінійка).

1931р.

- організована промислова санітарна станція (прототип відділення гігієни праці).

- заснований Український НДІ загальної і комунальної гігієни (переведений згодом з Харкова до Києва і після смерті Марзєєва О.М. названий його ім'ям).

1932р.

- Рада Народних комісарів УРСР офіційно затвердила санітарні станції і ввела їх у номенклатуру медико-санітарних закладів охорони здоров'я.

- організована робота промсанлабораторії (прототип санітарно-гігієнічної лабораторії).- у Запоріжжі

- організована робота санепідстанції у м. Бердянську

1934р.

- організована відомча санітарна станція Дніпробуд, до складу якої входили санітарно-протиепідемічні, дезінфекційні відділи, промислова і бактеріологічна лабораторії. Будівельний майданчик (ДніпроГЕС і заводи Дніпрокомбінату) був розбит на 5 санітарних районів на чолі з санітарними лікарями. У різні часи тут працювали: епідеміологи Григорович О.Ф., Бродська Е.Б., Бирковський Ю.В., лікарі з комунальної гігієні Якименко А.П. і Контра Т.Л., лікар - дезінфекціоніст Крикливець П.Н., санітарний лікар Троїцький Н.В.

- згідно з постановою Уряду організовані органи державної санітарної інспекції. Санітарний лікар став основним і ведучим представником профілактичної медицини.

1936р - у Запоріжжі організована Держсанінспекція, керівник - Черніговська. У формуванні Запорізької санітарної організації велику роль зіграв академік Л.В. Громашевський (13.10.1887р.), що з січня 1928 р. до 1931 р. очолював Катеринославський санітарно-бактеріологічний інститут.
1936-1937 - репресії, заборона ведення статистичної звітності, гоніння на лікарів - соцгігієністів. Кафедри соціальної медицини перейменувались на кафедри організації здоров'я. На керівних посадах лікарів-соцгігієністів замінено на клініцистів.
1938р.

- за редакцією О.М. Марзєєва почав виходити щомісячний журнал "Профілактична медицина". Вихід у світ двотомника "Основи комунальної гігієни" (О.М. Марзєєв, О.М. Сисін, В.А. Яковенко).

- постанова ЦВК і СНК СРСР "Про санітарну охорону водопроводів і джерела водопостачання".

- видані норми Всесоюзної держсанінспекції по властивостях і складу води та категорійності водоймищ.

1939р.

Створення Запорізької області як адміністративної структури

- До моменту організації Запорізької області в районах і містах працювали 12 малярстанцій і 12 малярійних пунктів. Штатний розклад санітарної організації (Циркуляр Губернського відділення охорони здоров'я від 26.12.1922р. №1847):

1. санітарних лікарів-2,

2. деззагонів - 1, із штатом 3 особи;

3. санітарна лабораторія - 1, із штатом 4 особи;

4. дезстанція - 1, із штатом 12 осіб

Житлові інспектори та віспощеплювачи у кошторис Держзабезпечення не включені і повинні утримуватись за рахунок місцевих коштів.
1940р.

- у зв'язку з утворенням Запорізької області (виділена зі складу Дніпропетровської і Херсонської областей) була організована Запорізька обласна СЕС.

- у Запорізькій області функціонувало 33 СЕС: облсанепідстанція, 3 міські, 3 СЭС у місті Запоріжжя, 2 міжрайонні санепідстанції, 23 райсанепідстанції та відомча санітарна станція Дніпробуду. Крім того працювали 13 малярійних станцій

На 15.10.1945 р. із загальної кількості 479 лікарів закладів охорони здоров'я області було - епідеміологів - 5, санітарних лікарів -19, маляріологів-5.

Санітарна служба у воєнний та післявоєнний період

1941-1943р.р. - окупація фашистами Запорізької області. Зруйновано санепідслужбу, різко зросла захворюваність на малярію (до 52000 випадків у рік), висипним тифом (реєструвався в 45 населених пунктах), дифтерію (летальність складала до 45%), тощо. При відступі ворог руйнував міста і села, водопроводи, артезіанські свердловини, лазні, пральні і інші комунальні об'єкти, що створювало вкрай напружену санітарно-епідеміологічну ситуацію, житловий фонд був зруйнований на 50-80%.
01.12.43 р. - перша обласна нарада санітарних працівників, завідуючих райздороввідділами і державних санітарних інспекторів у м. Мелітополі, на якій обговорили план заходів щодо відновлення мережі охорони здоров'я і намітили заходи боротьби з інфекційними захворюваннями. Вся наступна робота координувалася з санітарними відділами 3 і 4 українських фронтів. Головний лікар облСЕС і головний державний санітарний інспектор у цей період - Рот Любов Яківна
1944-1945р.р. - повне відновлення мережі санітарно-епідеміологічних закладів (крім 2-х міжрайонних СЕС, за рахунок яких була укріплена облСЕС). У область повернулися на роботу працівники: Бондаренко В.К., Крохмаль Г.Н., Гудимова О.Л., Торговицька М.С., Білий А.М. Прибули молоді лікарі: Косарихіна Н.А., Лейтес А.Ф., Грицай Н.І., Аксенфельд Н.І., Халупа Е.Б., Стонога Н.І. Дезінфекційну службу очолив лікар Мочалов А.Д.
1946р. - відновлена велика фільтрова станція, м. Запоріжжя одержало чисту воду.
1949 р.

- організована робота відділів житлово-комунальної санітарії та введена посада "лікар з житлово-комунальної гігієни"

Зосередження функцій державного санітарного нагляду і протиепідемічної діяльності в комплексній установі - санітарно-епідеміологічній станції.

1950р. - передача усіх функцій попереджувального нагляду санепідстанціям державної санітарної інспекції (Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.11.49 р. за №5272).
1951р. Наказ МОЗ СРСР №199 про розподіл функцій держсанінспекції і санітарно-епідеміологічної станції
1954р. - створено протибруцельозне відділення облСЕС у складі лікаря Москаленка Марка Івановича і фельдшера Богми, що у 1955р. стало відділом особливо небезпечних інфекцій
01.12.55р. - районні СЕС м. Запоріжжя (Ленінська, Сталінська, Орджонікідзевська) зливаються в єдину міську санепідстанцію (головний лікар Кікєєв. І., штат - 180 чоловік). РайСЕС області об'єднані з райлікарнями на правах санепідвідділів.

Невдала перебудова санепідслужби в сільських районах та зміцнення структури санепідстанцій у містах.

1956р.

- районні санепідстанції сільських районів перетворені в відділи центральних районних лікарень, що виконували функції райздороввідділів в сільських районах. і підпорядковані їм

- організована вірусологічна лабораторія Запорізької обласної санітарно-епідеміологічної станції. Організатори Гудимова О.Л. (головний лікар), Стонслав М.Я.(лікар-бактеріолог), Дьяченко К.С. (лаборант).

- радіологічна лабораторія (завідувачка. Жовницька Ю.О.).

1958р. - організація дезінфекційної станції у м. Запоріжжі (головний лікар Самсонов Г.П.).
17.07.1961

- повторна реорганізація санепідслужби у м. Запоріжжі. Знов створені: 3 районні санітарно-епідеміологічні станції(Ленінська, Сталінська, Орджонікідзевська). Головний лікар Запорізької міської СЕС Розенштейн Олександр Михайлович, заслужений лікар України.

- при Запорізькій міськсанепідстанції організована робота лабораторії дослідження атмосферного повітря.

29.10.1963р. - Постанова Ради Міністрів СРСР №1107 "Про Державний санітарний нагляд в СРСР", відповідно до якої введена єдина номенклатура санітарно-епідеміологічних закладів, визначені функції і напрямки діяльності всіх ланок служби, підкреслено головне значення запобіжного санітарного нагляду.
1969 р.

- Верховна Рада СРСР затвердила Основи законодавства СРСР і союзних республік про охорону здоров'я.

Створення на всіх адміністративних територіях, у тому числі сільських, самостійних санепідустанов та перехід на роботу в умовах централізованого управління та фінансування.

1969р. Наказ Запорізького облздоровуправління №101 від 13.05.1969 р. "О реоргани-зации в сельских районах санитарно-эпидемиологических отделов централь-ных районных и номерных больниц в единые районные санитарно-эпидемиологические станции".
1972р. -На 01.01.72 року санепідслужба налічувала 1667 чоловік, серед яких лікарів -362, середніх медичних працівників - , фахівців з вищою немедичною освітою-75.
1973 р. - Постановою Ради Міністрів СРСР № 361 затверджено "Положення про Державний санітарний нагляд в СРСР", у якому були визначені функції та права органів і установ санепідслужби різного рівня, сформульовані основи проведення державного санітарного нагляду.
1974 р. - Запорізька облСЕС у числі перших в країні почала роботу в умовах централізованого управління та фінансування, що створило безперечні умови подальшого зміцнення матеріальної бази СЕС та якості державного санепіднагляду.
1970-1980р.р. - зміцнення матеріально-технічної бази санітарно-епідеміологічної служби. Збудовані приміщення обласної, Якимівської, Куйбишевської, Кам'янко-Дніпровської, Пологівської, Чернігівської, Токмацької, Бердянської(міської) санепідстанцій.
1986 р.

Чорнобильська катастрофа

1986-1990р.р. r

- з перших днів аварії фахівці санепідсустанов області прийняли активну участь у ліквідації її наслідків. Усього працювало по ліквідації наслідків 93 співробітника санепідустанов.

1991 р. - період процесу перебудови у службі. Основні досягнення перебудови: вдосконалення планування, впровадження нового економічного механізму, оптимізація інформаційного забезпечення.

Хроніка сучасного періоду на теренах суверенної України

24.02.1994 р. - розпад СРСР та утворення сувереної держави Україна.
22.06.1999р. - Постановою Верховної Ради України №4004 введений Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
2000 рік - Постанова Кабінету Міністрів України №1109, якою затверджено "Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні"
2002 рік - "Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України", затверджене наказом МОЗ від 18.04.2000р. №78.

- Прийняті:

Закон України № 3037-Ш "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" від 7.02.2002

Постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено: "Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд" від 19.08.02 № 1217;

"Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України" від 19.08.02 № 1218

На 01.01.2003 року у службі працює 2056 осіб. Лікарів - 491, середніх медичних працівників 971, фахівців з вищою немедичною освітою - 56.



Уряд і Міністерство охорони здоров'я нагородили і присвоїли високі професійні звання фахівцям санітарно - епідеміологічної служби за гідний внесок у справу збереження здоров'я народу та забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя на території країни. Визнані гідними високих нагород і звань:


звання

Заслужений лікар України - 3

Заслужений працівник охорони здоров'я України - 1

Кандидати медичних наук - 5

нагороди

Грамота МОЗ України - 42

Орден "Знак Почета" - 9

Орден Трудового Красного Знамени - 3

Орден "Дружбы народов" - 2

Медаль "За трудовое отличие" - 11

Медаль "За доблестный труд" - 6

Медаль "За трудовую доблесть" - 4

Ювілейна медаль до 100-річчя з дня народження В.І. Леніна - 54



На 01.01.2003 р. вибрані депутатами обласного, міських, районних, сільських Рад - 13 чоловік



Державний санітарно-епідеміологічний нагляд представлений 33 санепідустановами, що контролюють дотримання санітарного законодавства більше як на 20тисячах об'єктах.

Мета державного санітарно-епідеміологічного нагляду - запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.



Основні напрямки в роботі санепідслужби області


  • контроль за виконанням санітарного законодавства:
  • контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території області
  • розроблення пропозицій щодо проведення санітарних та протиепідемічних заходів
  • вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб

Прес-службаІсторіяНормативні документиЛабораторний центрДокументиЩо необхідно знатиГромадське здоров'яНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC